Краща людина та,
яка більше за все намагається удосконалюватись,
і найщасливіший
той, хто всього
сильніше почуває, що він дійсно
самовдосконалюється.
Cократ
Актуальність.
Українська освіта ХХІ століття розпочала процес кардинальних змін у структурі,
змісті й технологіях навчання. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні
висуває перед освітою нові завдання щодо її удосконалення. Головна мета
сучасної системи освіти - знайти, підтримати, розвити людину в людині, закласти
в ній механізми самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, самовиховання,
самоосвіти, допомогти людині жити в злагоді й спокою з іншими людьми, природою,
культурою.
Сучасний учень – це зовсім нова людина,
яка повинна володіти знаннями з багатьох дисциплін, бути готовою до самоосвіти.
А вчителі повинні навчити школярів орієнтуватися в потоці інформації, формувати
в них готовність до самоосвіти.
Серед головних завдань сучасної школи України визначено формування основних
компетентностей особистості. Компетентність
- це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне
ставлення до предмета діяльності. Самоосвітня компетентність особистості –
це готовність і здатність особистості до
самостійного, систематичного, цілеспрямованого пізнання дійсності,
освоєння соціального досвіду людства, самореалізації, саморозвитку. Це
інтегрована якість особистості, яка ґрунтується на уміннях самоосвітньої
діяльності та визначає готовність особистості до самоосвіти, самонавчання, самовдосконалення,
самовибору, самореалізації упродовж життя з усвідомленням особистих і
суспільних потреб. Це готовність і здатність особистості до самоосвітнього
розвитку, самостійного творення себе.
Основна
мета досвіду: пошук шляхів формування самоосвітньої компетентності учнів
при вивченні математики.
Науково-теоретична основа досвіду.
Теоретичні наробки в області самоосвіти мали багато відомих
науковців:В.П.Єсіпов, П.Я.Гальперін, М.Г.Кузьміна, А.К. Маркова,
Б.Ф.Райський та інші. Розробник
теоретичних питань самоосвіти Б.Ф.Райський трактував її як додаткову самостійну
роботу з придбання нових знань. Вченим було виділено характерні ознаки
самоосвіти школярів:
придбання
знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність; оволодіння
знаннями за своєю ініціативою; індивідуальна
самостійна пізнавальна діяльність.
А.К.
Маркова вважає, що «…не можна змішувати самостійну роботу і самоосвіту
школярів. Самостійну роботу школярі виконують за завданням учителя, а
самоосвітою керують самі…». Маю сказати, що не згодна з цими словами. Провідною ідеєю досвіду вважаю
наступне: через організацію самостійної роботи учнів при вивченні математики
(на уроці і вдома) можна викликати
потребу в знаннях і уміннях, активізувати пізнавальну діяльність учнів,
сформувати готовність і здатність
особистості до самостійного, систематичного, цілеспрямованого
пізнання дійсності, освоєння соціального досвіду людства,
самореалізації, саморозвитку – сформувати самоосвітню компетентність.
Формування самоосвітньої компетентності
учнів вимагає час, і він ставить перед
нами такі задачі:
створення
оптимальних умов для виявлення пізнавальної активності учнів; формування
потреби навчатися протягом усього життя; сприяння
формуванню вмінь та навичок здобувати знання самостійно за допомогою різних
джерел інформації.
Самоосвіта – частина
безперервної освіти, це активна пізнавальна діяльність, яка відбувається за
особистої ініціативи людини у формі колективної чи індивідуальної самостійної
роботи щодо оволодіння знаннями.
Як відомо основою самоосвіти є:
глибокі
знання, які використовуються як фундамент самостійної діяльності. мотиви,
які активізують особистість до самоосвіти. навички
самостійного оволодіння знаннями (читання, слухання, спостереження). операції
розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння). вибір
джерел пізнання форм самоосвіти.
Самоосвіта
не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок
навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість
школярів, темпи переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку —
якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь використовуємо
пам'ятки «Як працювати з теоремою», «Як готувати доповідь, реферат», «Як
готувати домашнє завдання», «Як виконати письмово домашню роботу» тощо (Додаток 1).
Ці пам'ятки оформлено на стенді «Самоосвітня діяльність учнів» у кабінеті. Учні завжди мають змогу звернутися до них,
тільки треба постійно звертати на це їхню увагу.
Результативність самоосвітня діяльність
матиме тоді, коли вона правильно спланована Що може зробити вчитель і
педколектив та який результат з позицій
діяльнісного підходу може свідчити про формування самоосвітньої компетентності учня?
Роль
учителя:
Учитель стимулює
самоосвітню діяльність учнів.
Керує самостійною та
самоосвітньою роботою учнів.
Відстежує динаміку
розвитку учнів.
Допомагає створювати та
здійснювати програму самоосвіти та самореалізації учнів.
Роль учня:
Учень
створює програму самоосвіти та активно реалізує іі. Демонструє
достатню сформованість загально навчальних умінь. Має
стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Уміє
самостійно здобувати знання.
Задачі
педколективу школи:
Формувати
загальнонавчальні вміння учнів як основу самоосвітньої діяльності. Стимулювати
пізнавальний інтерес та самостійність учнів. Практикувати
диференційовані домашні завдання та прийоми випереджального навчання. Надавати
допомогу в складанні та реалізації програми самоосвітньої діяльності учня.
Свою діяльність з розвитку самоосвітньої
компетенції учнів здійснюю поетапно.
Перший етап (5-6 класи). Задачі вчителя:
вчити
здійснювати первинну обробку навчального матеріалу; знаходити
відповіді на питання за текстом підручника; знаходити
опорні слова теми; користуватися
алгоритмами; складати
власні плани опанування матеріалом.
Другий етап (7-9 класи). Задачі вчителя:
складати
власні плани опанування матеріалом; складати
алгоритми та опорні конспекти; вчити
вибирати спосіб дій і застосувати його в роботі з додатковим джерелом; формувати
ситуативний інтерес до додаткового матеріалу і способів діяльності; удосконалювати
вміння здійснювати самоосвітні дії у
пошуковій та пізнавальній діяльності; вчити
бачити проблему, знайти гіпотезу, довести її, зробити висновок; закріпити
стійкий інтерес до додаткових джерел.
Третій етап(10-11 класи). Задачі вчителя:
спонукати
до вдосконалення навичок пошукової самоосвітньої діяльності на основі
вивчення матеріалу та широкого залучення додаткових джерел; вдосконалювати
уміння самостійно бачити проблему, формулювати її, пропонувати шляхи вирішення; складати
та реалізовувати власний план повторення та систематизації навчального
матеріалу; робити
висновки та узагальнення.
Кожному педагогу відомо, що
учні, які прекрасно відтворюють навчальний матеріал, не завжди виявляють
творчість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості
можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної
навчально-пошукової розумової самоосвітньої діяльності. Тому навчальну
діяльність організовую таким чином, щоб дитина стала суб’єктом навчання. По-перше, значну роль приділяю етапу
мотивації та рефлексії (Додаток 2). Свою роботу
розпочинаю з формування організаційних вмінь і навичок самоосвітньої
компетентності, які вдосконалюються протягом усіх років. Учень навчається
включатися в роботу одразу після вказівки вчителя, користуватися підручником,
дидактичним і роздатковим матеріалом, додатковою літературою: збірниками,
робочими зошитами з друкованою основою, довідниками тощо. Важливо і необхідно навчити дітей визначати
мету роботи і план її виконання, дотримуватися режиму навчальної самоосвітньої
діяльності, працювати швидко й зосереджено.
В ході навчання належну увагу приділяю формуванню контрольно-оцінних
вмінь і навичок самоосвітньої компетентності. Вже з 5 класу вчу знайти фактичну
помилку у ході зіставлення результатів власної роботи зі зразком, перевіряти
результати праці своєї і товариша за вчительськими орієнтирами; при перевірці
користуватися алгоритмами й пам’ятками, висловлювати оцінні судження щодо
якості своєї роботи, здійснювати взаємоперевірку, контролювати роботу за
самостійно складеним планом.
Формуванню самоосвітньої
компетентності учнів сприяють нестандартні уроки: урок-практикум (Додаток 3),
урок-подорож (Додаток 4). Взагалі, на уроці
математики найважливіше місце, на мій погляд, займає самостійна робота в усіх видах та формах проведення(Додаток 5).
Технологія
впровадження досвіду. Я
вважаю, що формувати самоосвітні компетентності на уроках математики треба
шляхом організації самостійної діяльності. Самостійна робота - це форма
активізації творчо - пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання
завдань без допомоги дорослої людини. Для цього в учнів слід формувати
узагальнені прийоми побудови дій, виробляти уміння керувати своєю діяльністю.
Класифікація самостійної роботи учнів
1.За
дидактичною метою:
для
повторення опорних знань та підготовки
до сприймання нового матеріалу; для
вивчення нового матеріалу; для
систематизації знань; для
закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ; для
закріплення знань шляхом застосування їх у новій ситуації ;
2.За
характером пізнавальної діяльності:
копіювального
характеру, виконані за зразком; пошукового
характеру ; дослідницького
характеру.
3.За
формами організації навчальної діяльності учнів:
фронтальні; групові
(за диференційованими завданнями); парні
(за варіантами, диференційовані). Індивідуально
- диференційовані.
4.За
джерелом знань:
за
підручником, довідником чи іншими друкованими посібниками; за
складання плану, конспекту лекцій, на основі прочитаного; робота
з екранними посібниками (Е- контент)(Додаток 6); з
роздатковим матеріалом; з
підготовки рефератів, доповідей, повідомлень, проектів. складання
тестів, кросвордів, вікторин; підготовка
до уроку- семінару, конференції; робота
за пам’ятками з організації самоосвітньої
компетентності учнів.
Етапи проведення самостійної роботи на
уроці
1.Підготовчий
Учитель
розповідає про мету їхньої роботи,
розкриває можливості її успішного виконання, залучаючи до такого обговорення
самих дітей. Учитель пропонує користуватися різними довідковими джерелами, сам
заздалегідь готує різноманітну літературу.
2.
Процес самостійної роботи на уроці
Учитель
забезпечує поступовий перехід від роботи репродуктивного характеру до
складнішої, що потребує застосування умінь і навичок користування довідниками,
словниками, і , врешті решт, до самостійної творчості, що потребує прояву уяви,
фантазії тощо.
3.
Підсумково - узагальнюючий етап
Він
передбачає введення самостійної роботи у класі в більш або менш складний
варіант дослідницької роботи.
4.Заключний
етап
Вибір
учнем різнорівневих творчих завдань для системи самоосвіти. Необхідно
заздалегідь визначити форми стимулювання та заохочення учнів, які досягли
успіхів. Треба аналізувати типові помилки (не ображаючи нікого при цьому),
учитель прогнозує подальшу взаємодію
з ними щодо вдосконалення їхньої пізнавальної діяльності.
Учень
- суб’єкт навчання.
Стимулювання
самостійної пошукової пізнавальної діяльності учнів можливе шляхом створення
вчителем програми дій, рекомендацій, кроків щодо самостійного здобуття знань та
організації самоосвітньої роботи учнів.
Для
того, щоб навчити дітей самостійно працювати, до уроків готую завдання, які
виявляють недостатність знань дитини, мотивують її до пошуку інформації,
спонукають до діалогу з іншими дітьми та до самостійного пошуку істини. Це дає
можливість учневі навчатися у власному темпі і стилі, раціонально
використовувати час, формувати рефлексивні вміння та навички, розвивати творче
самостійне мислення.
Загальні види умінь і навичок самоосвітньої
компетенції учнів функціонують у стилі загальнонавчальних зв’язків і формуються
безпосередньо протягом усього періоду
навчання в школі відповідно до можливостей програмового матеріалу з
різних предметів та обов’язкового обліку попереднього рівня оволодіння ним.
Формуванню самоосвітньої компетентності
учнів сприяють інноваційні технології. Я надаю перевагу роботі в групах (Додаток 7). Працюючи в групах чи парах, школярі
самостійно розв’язують доступні для них завдання, стають дослідниками, разом
переборюють труднощі на шляху до мети. Крім того, інтерактивні форми навчання
розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних
контактів між учнями. Мої школярі вчаться критично мислити, дискутувати,
самостійно приймати рішення. Досягаю цього завдяки організації індивідуальної,
парної групової роботи, дослідницької діяльності, застосовую ігри, використовую
різні види творчих робіт, безпосередньо роботу дітей з текстом, різноманітними
інформаційними джерелами, почала залучати учнів до участі в конкурсі-захисті
науково-дослідницьких робіт МАН. Проводячи уроки такого типу, зацікавлюю школярів предметом, формую активну
життєву позицію, розвиваю творчі здібності, вдосконалюю мовленнєві і розумові
навички, створюю ситуацію успіху, де кожен учень почувається невимушено, а це в
свою чергу сприяє самовдосконаленню його як особистості.
Я переконана, що маю виховувати у дітей риси, необхідні майбутньому
демократичному суспільству:
- вміння самостійно і критично мислити;
- бути творчим;
- вміти визначати проблеми і вирішувати їх;
- готовність постійно навчатися.
